Перші письмові відомості про Тульчин належать до 1607 року. В документі Львівського магістрату від 3 липня 1648 року під назвою Нестервар.Походження самої назви Тульчин викликає багато суперечок.Найвирогіднішим видається угорське та турецьке етимологічне коріння.Нестервар,в перелкаді з угорської-фортеця за Дністром.А що у 1672році місто потрапило під владу султанської Туреччини,то й стали його називати Нестервар Турчин,турецький Нестервар...Що в решті-решт полишилось просто Турчин, яке згодом перейшло в сучасне - Тульчин.У першій половині XVII - століття Тульчин стає визначним торговельним центром завдяки польському магнату Адаму Калиновському та європейським купцям. З 1649 недовгий час сотенне містечко Брацлавського полку, з 1667 Тульчин знову відійшов до Речі Посполитої, з 1672 по 1699 рік під владою Османської імперії.

Однак після нетривалого занепаду і розрухи, викликаних трагічними подіями під час штурму Тульчинської потужної фортеці з численим гарнізоном повсталими козацькими загонами Б.Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин в кінці XVIII - століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи визначному державному і політичному діячеві, графу Станіславу Щенсному Потоцькому - володарю великих земель в Україні.У 1729 році граф Потоцький викупає Тульчин та навколишні землі від королівської казни. Саме він в 1775 році робить Тульчин своєю родовою резиденцією, споруджуючи в 1782 році палацо - парковий ансамбль "Хороше", який успішно сперечався з кращими королівськими аналогами Європи.Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури проектували французський художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голандець Меркс, автор парку англієць Міллер.Місто швидко будується і буйно розквітає, успішно торгує, заповзято працює, стає відомим, статечним, а слава про нього лине ген по Європі: саме тут з"являються кращі європейські зразки декоративних і фруктових дерев, кращі сорти сільськогосподарських культур, рослин і квітів, виводяться кращі породи свійської худоби і птиці, виготовляються вишукані сорти і марки напоїв, створюються шедеври ремесел і гончарства, досконалюється система аграрної економіки, поліпшується матеріальне становище селян. У 1787 році, знагоди перебування польского короля, місту надається магдебурзьке право, у 1792 році був резиденцією Торговицької конфедерації.

З 1793 року Тульчин у складі Російської Імперії, недовгий час повітове місто Брацлавського намісництва, у 1795році затверджується герб міста у вигляді лицарського щита із зображенням на блакитному полі старої Брацлавської фортеці,а на зеленому полі, внизу,-трьох золотих снопів жита.

З березня 1796 по березень 1797 року в Тульчині перебував великий російський полководець Олександр Васильович Суворов. За 12 км від міста( с.Тиманівка) знаходяться криниці, які викопали і облаштували в свій час солдати О.Суворова. Саме тут у Тульчині великий полководець написав свою геніальну працю “Наука перемагати”. В 1806 році в Тульчині стояв другий корпус Мейєндорфа, ад'ютантом у якого був видатний український письменник Іван Петрович Котляревський. А в 1818 році в Тульчині розмістився штаб другої армії,офіцери якого були учасниками Вітчизняної війни проти Наполеона. Того самого року група прогресивно настроєних офіцерів штабу об'єдналася в Тульчинську управу таємної організації «Союз благоденства», яка 1823 стала керівним центром Південного Товариства Декабристів, організатором якої був полковник П. І. Пестель. На час перебування П. І. Пестеля в Тульчині припадають його зустрічі з О. С. Пушкіним.

3 1804р. – заштатне місто Подільської губернії Російської імперії.

На зорі Радянської влади в Тульчині працював Микола Дмитрович Леонтович. Значна частина його творчого життя пов’язана з Тульчином.